Главная › Новости

Твори та розповіді про ведмедя українською мовою

Опубликовано: 16.01.2019

I. Твори

№1. Тема: «Бурий ведмідь»

План твору

Зимова сплячка

Прийшла осінь. Почався листопад. З кожним днем ​​все холодніше й холодніше.

Лісові мешканці активно готуються до зими. Пора і бурому ведмедю готуватися до сплячки. Для цього йому треба зробити собі зручний барліг. Такий, щоб ніхто не турбував його до самої весни. Накопичених запасів жиру клишоногому вистачить на всю зиму.

Довго ведмідь шукав затишний притулок і, нарешті, знайшов яму під деревом. Там лежали сухе листя і гілки. Вони служитимуть клишоногому периною. Ведмідь зробив собі затишний барліг і ліг там. Він зручно вмостився на боці, обхопивши голову лапами. Сховавшись гілками, немов ковдрою, клишоногий заснув солодким сном.

Ударив мороз. Пішов сніг. Покрив він землю і барліг. Тепло ведмедю під снігом. Посмоктуючи лапу, він спатиме до самої весни. Не дарма про нього придумали загадку: влітку наїдається, а взимку висипається.

Пробудження

Довго триває зимова сплячка ведмедя. Смокче він в темній барлозі волохату лапу. Спить клишоногий, не чує весняної тривоги. Не чує, що мчать і дзвенять струмки, що прилетіли й кричать весняні гості — граки.

А час летить. Сонця промені гарячі. Добралися до ведмежого барлогу, по носі ведмедя лоскочуть. Жовтенький промінчик колючий клишоногого турбує. Спати більше він не може, на бік інший повернувся, довго крутився, довго кректав, хмизом хрустів і, нарешті, прокинувся.

Виліз клишоногий з барлогу. По лісу бродить — зими не знаходить.

Далеко до зимового сну, радує ведмедя весна.

Ведмідь навесні

Йде ведмідь між ялинками, бреде між берізками, в ярки спускається, на пагорби піднімається. Після довгої зимової сплячки прокинувся в ньому звіриний апетит та не дає спокою.

Небагато їжі можна добути ранньою весною. Але ведмідь — хоч і хижак, але всеїдна тварина. У його кормовий раціон входить як тваринна, так і рослинна їжа. Він може харчуватися навіть молодою весняною травою, а отже не пропаде.

Вирушаючи до лісу, потрібно бути дуже обережним. Голодний ведмідь може напасти на людину.

Щоб написати розгорнутий твір на тему «Ведмідь», додайте в нього опис цього звіра, його спосіб життя і характер харчування. 

№2. Тема: «Ведмідь — господар лісу»

Опис ведмедя

Великий, грізний житель лісів. Герой багатьох казок і легенд. Все це про нього, про ведмедя. Один його вид змушує тремтіти навіть найхоробріших, а його грізний рев призводить до повного заціпеніння тих, хто все-таки не кинувся тікати при його вигляді. Разом з тим, ведмідь завжди уособлює силу і мудрість, з якою ця сила застосовується. До того ж, у багатьох казках він постає справедливим суддею в суперечках між іншими персонажами. Мабуть, це саме завдяки його потужної зовнішності.

Ведмідь — дуже цікава тварина. Він вважається хижаком, хоча в основному харчується рослинами. Він впадає в сплячку, як тільки настає зима і прокидається, тільки коли на вулиці тепло. Він великий, грізний і волохатий, але дуже часто ми бачимо його, приборканого людиною, на якомусь святі за живу ляльку. У казках і переказах він зображений сильною, мудрою, хоча і незграбною істотою. Але якщо зустрітися з ним в природі, віч-на-віч, то нічого, крім жаху, він не викликає.

Господар лісу

Коли уявляєш собі ведмедя, то перше, що спадає на думку, це його великий зріст, коричневе хутро і злий рев, якого всі бояться. Можна скільки завгодно вважати його доброю твариною, але все ж не слід забувати, що він є хижаком. Попри те, що годується ведмідь взагалі-то рослинною їжею — горіхами, ягодами, травами, також в його раціон входять й інші тварини, такі як козулі та олені. Іноді ведмідь може напасти й на людину. Цей хижак — господар лісу, тому краще все ж зустрічатися з ним в зоопарку, цирку або на сторінках казок.

II. Розповіді про ведмедів

Лісовий гість

Жив на березі річки старий. Одного разу подивився він у вікно і побачив великого ведмедя. За ним гналася зграя вовків. Можуть його наздогнати.

Ведмідь швидко вскочив у двері, двері за ним самі закрилися. А він ще й лапою тримає.

Так і залишився ночувати у старого лісовий гість.

Випадок в лісі

Мужик поїхав зимою в ліс за дровами. А в лісі бродив сердитий голодний ведмідь. Коли ведмідь побачив коня, він кинувся на нього. Кінь злякався і понісся. Ведмідь упав в сани, а кінь помчався по дорозі. Скоро кінь прибіг з ведмедем в село і в’їхав на свій двір.

Образливий ведмідь

Восени повз нашого села часто проходять плоти. Це бригади бокорашів повертаються додому.

Якось біля нашого села причалили два плоти. Всі дітлахи збіглися подивитися на приїжджих. На одному плоту стояв ведмежа.

Бокораші зійшли на берег. Слідом за ними по вузькій дошці жваво скотився ведмежа.

Один з хлопчаків на ім’я Петрик запитав: «Він боротися вміє?» Бокораші засміялися: «Спробуй».

Петрик підійшов до ведмежати й поставив його на задні лапи. Ведмідь виявився кмітливий і відразу все зрозумів. Не встигли ми оком моргнути, а Петрик вже лежав.

Вдруге Петрик дав ведмежаті підніжку. Той впав і образився. Загурчав, витріщив очі й все хотів Петрикові дати по голові.

Потім ми боролися з ведмежатком по черзі. Після кожної перемоги йому піднімали лапу і давали шматочок цукру. Ми піддавалися йому навмисне. Вже дуже він був образливий і самозакоханий.

Як білка допомогла ведмедеві

У лісі жив ведмідь. Одного разу він лежав голодний під дубом. Поруч на висоті гуляла маленька білочка. Бігала вона по дубу і раптом стрибнула на гнилий сучок. Сучок з тріском зламався, і білочка впала прямо в ведмежі лапи.

Ведмідь схопив здобич, але білочка благала відпустити її. Велетень розсміявся і відкинув дитину геть.

Через деякий час руденька любителька горішків натрапила на ведмедя в пастці. Білочка не забула доброту клишоногого. Вона перегризла петлю і звільнила його з полону.

Легенда про походження ведмедя

Ведмідь був грізним противником людини в лісистій смузі Європи. Для наших предків він був найстрашнішим звіром. Він міг ставати на задні лапи, чим дуже нагадував людину.

Походження ведмедя від людини пояснює народна легенда. Колись Христос і апостоли проходили повз млини. А мельник сховався під містком, щоб їх налякати. Він одягнув кожух навиворіт, несподівано вискочив з-за свого укриття і загарчав. Розсердився Христос і зробив так, щоб він вічно ходив в тій шкурі, сказавши при цьому: «Щоб ти так ревів, поки світить сонце».

З того часу і з’явилися на світі ведмеді.

Існують й інші інтерпретації цієї легенди. Людина була звернена Богом у ведмедя в покарання за вбивство батьків; за небажання впустити мандрівника або ченця на нічліг; за те, що, бувши мельником, місив хліб ногами, обважував і обманював людей та ін.

Дроворуб і ведмежата

Була в лісі печера, а в ній маленькі ведмежата. Одного разу біля печери рубав дрова дроворуб. Це побачила ведмедиця і дуже розсердилася, що він порушує спокій її житла. Вирішила вона непомітно напасти ззаду на людину і перегризти йому горло. Тут дроворуб зауважив, як з кущів виліз ведмедик і зачепився за голку шипшини. Шкода стало чоловікові ведмедика, відклав він сокиру і відчепив колючу голку. Потім узяв малюка на руки й відніс до печери, після чого знову взявся до роботи.

Ведмедиця все це бачила і передумала нападати на людину. Так добра справа врятувала дроворубові життя.

Дивіться також:

Твір-розповідь про дятла українською мовою

Твір-розповідь на тему «Екскурсія в ліс»

Твір-розповідь про улюблену тварину — кота

Текст про крота. Твір, оповідання, переказ на тему «Кріт»